УДК 377.1

РОЛЬ ІННОВАЦІЙНИХ ОСВІТНІХ ТЕХНОЛОГІЙ В ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНІХ КВАЛІФІКОВАНИХ ЕЛЕКТРОМОНТЕРІВ

О. Л.Гермак,

аспірант Інституту ПТО НАПН України,

ДНЗ «Криворізький центр професійної освіти металургії та машинобудування»,

м. Кривий Ріг  

Освітня інновація складається з психолого-педагогічної, соціально економічної, та науково-виробничої новизни. Інновація як процес означає часткову або масштабну зміну стану системи і відповідну діяльність людини. Інновація як результат передбачає процес створення нового, що має конкретну назву «новація» [5]. В.Ф. Паламарчук вважає, що новація є результатом творчого пошуку особи або колективу, що відкриває нове в науці і практиці, інновація є результатом породження, формування і втілення нових ідей. Саме втілення нових ідей є ознакою, за якою відрізняють інновації від новацій[3]. Серед педагогічних інновацій значне місце займають активні форми навчання і нестандартні підходи до проблем навчального процесу. Проблема активізації навчального процесу, формування знань учнів із спеціальних дисциплін таких, як електротехніка, електроматеріалознавство та спеціальна технологія електромонтерів - є актуальним завданням. Щоб вирішувати ці завдання, викладачі спрямовують свою діяльність на розробки і застосування таких форм, методів і засобів навчання, які б сприяли підвищенню пізнавального інтересу до активності та творчості в одержанні знань і навичок та подальшого їх використання на практиці. Формування знань йде тим успішніше, чим вища активність тих, кого навчають. До основних понять інноваційних технологій відносять [1]: - нестандартні уроки; - індивідуальна робота; - контроль і оцінка навчальних досягнень учнів(через контрольні роботи, тести, завдання, робочі зошити, тощо); - кабінетне, групове і додаткове навчання; - факультативи за вибором учнів(поглиблюють знання); - проблемне і модульне навчання; - економізація і екологізація освіти; - науковий експеримент при вивченні нового матеріалу; - застосування досягнень техніки(від діапозитивів, через фільми, магнітофони, телевізори до навчання з допомогою комп'ютерів, комп'ютерні аудиторії, радіо- і телепередачі та «Інтернет-системи», мультимедійні технології тощо); - нові підходи до формування навчальних планів. Для сучасного суспільства впровадження інноваційних технологій в освіту має не стільки теоретичне, скільки прагматичне значення, оскільки в умовах глобалізації воно стосується його історичного розвитку та перспектив, які пов’язані з так званими «високими технологіями». [2] Викладачі професійно-технічних закладів активно впроваджують наступні інноваційні технології: - технологія розвивального навчання; - інтерактивні методики, куди ми можемо віднести роботу в групах, метод проектів, «розумовий штурм», «кейс-метод», «акваріум», рольові та ділові ігри, «велике коло», «шкала думок», «бесіда за Сократом», «асоціативний кущ», «відкритий мікрофон», вправи-енергізатори, групова дискусія, взаємне навчання); - технологія проблемного навчання; - методика гранування; - блочний метод викладання матеріалу; - кооперативна форма навчання. У педагогічній практиці вчителів з'явилися нові форми уроків: - урок-практикум; - урок-пошук; - урок-дискусія; - урок-мандрівка; - урок-панорама; - урок-залік тощо На нашу думку, оскільки викладач є організатором освітнього процесу, то його основною метою є пробудити і підтримати прагнення майбутніх електромонтерів до пізнання, що спонукає педагогічний колектив шукати шляхи підвищення інтересу учнів до навчання, урізноманітнюючи його зміст, форми та прийоми через використання інновацій. Розглянемо найбільш ефективний метод у процесі вивчення спеціальних дисциплін майбутніх електромонтерів це - ділові ігри, які ми застосовуємо з дослідницькою метою, навчальними цілями щодо реальної діяльності на виробництві. Основою для ділової гри є теоретичний матеріал. Ділова гра дає можливість програти практично будь-яку конкретну ситуацію. Гра дозволяє з’єднати знання та навички перетворити знання з передумови до дій у самій дії [4]. Ділові ігри, які розробленні під конкретні ситуації, вводять учнів професійно-технічних закладів у сферу виробничої діяльності: виховують у них здатність оцінювати діюче виробництво, знаходити рішення щодо його удосконалення. Успіх ділової гри залежить від ряду факторів – організаційних, методичних, психологічних, технічних та ін. Тільки та гра може вважатися діловою, в якій чітко розроблені: 1. виробнича модель об’єкта або процесу; 2. ігрова модель професійної діяльності учасників; 3. система пізнавальних та ігрових мотивів. У діловій грі треба ставити дві цілі: ігрову і педагогічну. Спеціально розроблені ділові ігри, найкраще сприяють засвоєнню посадових обов’язків майбутнього кваліфікованого робітника. Ділова гра складається з трьох етапів: підготовчий, ігровий і заключний. На першому етапі керівник гри (викладач) готує учасників до гри, здійснює розподіл ролей. Учні вивчають літературу, нормативні документи, розглядають можливі варіанти завдань, готують необхідні атрибути гри. Другий етап – безпосередньо гра. Керівник не втручається в її хід, його мета видати завдання, додаткову інформацію, стежити за дотриманням часового режиму і спрямувати гру на розвиток в учнів аналізу конкретної виробничої ситуації і проблеми. Гра може відбутися у тому випадку, коли в ній є ролі, що взаємодіють між собою, проблема, правила гри, ігровий результат. На третьому етапі обговорюються результати гри. Оцінюється діяльність кожного учасника: за що і як він заохочується, і, навпаки. Під час гри учні майбутні електромонтери реалізують комплекс умінь: бачення виробничої ситуації в цілому; вміння аналізувати складові частини об’єкта діяльності; виділення в цій ситуації предмета дій, мети, засобів та результатів, яких потрібно досягти; постановка завдання; виконання дій,спрямованих на вирішення конкретних виробничих завдань; проведення оцінювання та аналізу результатів діяльності; прийняття самостійних рішень. У підсумку під час проведення ділової гри учні набувають: навички самоорганізації; вміння самостійно планувати свою діяльність; цілеспрямованість; вміння домовитися про розподіл ролей; здібності враховувати думки інших і допомагати один одному заради досягнення поставленої мети. Роль викладача під час ділових ігор стає особливою, так як підвищується особиста активність і професійна компетентність. Викладач повинен бачити чіткий зв’язок своєї дисципліни з виробництвом та стає для учнів старшим колегою, тобто змінюється форма взаємовідносин системи «викладач-учень» і роль викладача знижується до ролі арбітра. Ринкові закони праці є досить відчутними і в освітній галузі, де кожний навчальний заклад, постійно удосконалюючи форми і методи роботи, прагне підтримувати рівень своєї конкурентоздатності. Чим визначається цей рівень? Факторів є багато, але найважливішим з них є конкурентоздатність випускників. Серед суттєвих переваг, які дозволяють молодому спеціалісту по закінченні навчального закладу працевлаштуватися, насамперед, є уміння використовувати теоретичні знання на практиці, здатність до прийняття самостійних рішень, уміння працювати в команді. 1. Дичківська І. М. Інноваційні педагогічні технології : навч. посіб. / І. М. Дичківська. – К. : Академвидав, 2004. – 352 с. 2. Кларин М. В. Инновации в обучении: метафоры и модели : анализ зарубежного опыта / М. В. Кларин. – М. : Наука, 1997. – 223 с. 3. Паламарчук В.Ф. Першооснови педагогічної інноватики. Т.2. – К.: Освіта України, 2005. – 504 с.. 4. Педагогические технологии / Под общей ред. В.С. Кукушкина. – Ростов н/Д., 2002. 5. Радкевич В.О. Інноваційні підходи до управління якістю професійно- технічної освіти / В.О. Радкевич // Професійна освіта : проблеми і перспективи / ІПТО ЕАПН України; РВНЗ «КІПУ». – К. ; Сімферополь : НІЦ КІПУ, 2011. – Вип. 2. – С. 4–9.